До уваги пропонуємо систематизований огляд судової практики щодо застосування статей 453-1–453-4 Цивільного процесуального кодексу України, які регулюють судовий контроль за виконанням судових рішень шляхом зобов’язання боржника подати звіт про їх виконання: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_sud_Zvit.pdf.

Норми ЦПК України, які регулюють судовий контроль за виконанням судових рішень шляхом зобов’язання боржника подати звіт про їх виконання, є новелою цивільного процесу, тому цей огляд має сприяти забезпеченню судової практики. Складність правозастосування цієї категорії справ полягає і в тому, що не всі судові рішення підлягають касаційному оскарженню.

У виданні охоплено судову практику, сформовану після запровадження цього інституту в цивільному судочинстві з 19 грудня 2024 року, вміщено статистичні дані за 2025 рік. Основну увагу приділено правовим підставам встановлення судового контролю, порядку подання і розгляду відповідних заяв та звітів, а також практичним підходам судів до застосування нових процесуальних положень.

В огляді проаналізовано умови звернення стягувача із заявою про зобов’язання боржника подати звіт, вимоги до її форми та змісту, наслідки недотримання процесуальних вимог, особливості електронного подання документів, а також співвідношення заяви про встановлення судового контролю зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. Окрему увагу приділено підходам судів до визначення підстав для задоволення або відмови в задоволенні заяв, зокрема у випадках тривалого чи систематичного невиконання судових рішень, неефективності заходів примусового виконання та відсутності доказів його належного виконання.

Окремі розділи присвячено розгляду звіту про виконання судових рішень, критеріям їх прийняття або відмови у прийнятті, визначенню строку для подання звіту та можливості покладення відповідного обов’язку безпосередньо на керівника юридичної особи. Розглянуто також процесуальні наслідки неподання або несвоєчасного подання звіту, у тому числі встановлення нового строку та застосування штрафу як заходу процесуального примусу. При цьому акцентовано на необхідності пропорційності такого заходу та врахування причин невиконання рішення, поведінки боржника і його посадових осіб, ступеня вини та інших обставин.

Висвітлено особливості судового контролю щодо боржників – органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб’єктів державного або комунального сектору економіки. Розглянуто передбачений законом спеціальний механізм контролю, питання його обов’язкового застосування за наявності визначених умов, а також превентивну можливість встановлення контролю ще на стадії ухвалення судового рішення. Значну увагу приділено особливостям виконання судових рішень за участю Державної казначейської служби України та ситуаціям, коли виконання здійснюється без відкриття виконавчого провадження.

Огляд також охоплює процесуальні аспекти перегляду ухвал, постановлених за результатами розгляду заяви про зобов’язання подати звіт і звіту про виконання судових рішень, зокрема особливості їх апеляційного оскарження та межі касаційного перегляду.

Отже, матеріал формує цілісне уявлення про сучасну практику застосування нового інституту судового контролю і слугує орієнтиром для забезпечення ефективного, послідовного й передбачуваного виконання судових рішень у цивільному судочинстві.

Верховний Суд